Каталог статей

      Народився  5травня 1917 року в Ростовській області Росії. Був призваний в армію в 1938 році. Перші бойові випробування припадають на період війни СРСР з Фінляндією в 1939 -1941 роках. Воював на Карельському фронті. Був помічником командира артилерійського підрозділу, направленого на виборгський напрямок, де отримав поранення.

       Брав участь у війні з Польщею (1939), в окупації Прибалтійських держав (1940). З серпня 1941 по березень 1944 року воював на Волховському фронті у 14-й повітряній армії у різних родах військ: був і піхотинцем, і артилеристом. З нею пройшов до Будапешта, Відня і Праги в складі спецбатальйону аеродромного обслуговування. З березня 1944 по травень 1945 року воював у складі Першого Українського фронту. Перемогу зустрів у Венгрії. Згодом частина дислокувалася у місті Дубно. Звідти й демобілізувався у 1946 році.

        Іван Герасимович був також учасником визволення Радивилівського району від німецько – фашистських загарбників. З 1945 року після Перемоги  німецьких окупантів у Великій Вітчизняній війні проживав в м. Радивилів. Після війни працював головою колгоспу в с. Батьків Радивилівського району Рівненської області, пізніше шофером. Помер 2 лютого 2000 року.

      Нагороджений: орденом Червоної Зірки ( за проявлену мужність у боях за Виборг), «Вітчизняної війни ІІ ступеня», «За мужність», медалями «За оборону Ленінграда», «За перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», 6-ма  ювілейними медалями.

Надчицький В. Шляхами доблесті//Прапор перемоги.- 1994.- 5 червня.

Лісничий А. Довгі – довгі дороги війни//Прапор перемоги.-1999.- 12  жовтня.

Записано з розповіді сина.

Фото з сімейного архіву.