1. "Козацькі могили” У затишному куточку Малого Полісся недалеко від села Пляшева знаходиться державний історико-меморіальний музей-заповідник "Козацькі могили" з монументом у честь 540-річчя битви (1991 р.) Влітку 1651 р. на полях сіл Пляшева і Острів відбулась кульмінаційна битва Визвольної війни українського народу (1648-1654 рр.) під проводом Богдана Хмельницького, яка ввійшла в історію як битва під Берестечком.

На початку ХХ ст., під час прокладання дороги від Дубно до Берестечка, яка проходила через поле битви, знайшли багато людських кісток і зброї. Було прийнято рішення зібрати всі знайдені бойові реліквії і вшанувати пам’ять полеглих, а для пам’ятника почався збір грошей. У 1910-1914 рр. на острові Журавлиха, поблизу місця битви, будується Георгіївська церква-мавзолей, яка не має аналогів в Україні. Вона споруджена у стилі українського бароко.

Ще нижче, на захід від Михайлівської церкви знаходиться головний вхід на територію музею-заповідника — масивні цегляні ворота з арочним проїздом. У невеличкому, але дуже місткому музеї розміщені знахідки, виявлені під час археологічних розкопок, які проводились з 1970 р. на місці козацьких переправ. 

Прийдіть сюди, люди, долучіться до витоків своєї історії, вдихніть цілющість її подиху   http://plyasheva.com.ua/

2. Михайлівська церква

Другим храмом Свято-Георгіївського монастиря, що розташований на території "Козацьких могил”, є дерев’яна козацька Михайлівська церква (1650р.), яку було перенесено сюди у червні 1912 р. з сусіднього села Острів. Саме тут козаки, нібито, освячували зброю перед боєм. Це одна з найдавніших дерев’яних церков Волині, типова за архітектурою і плануванням для даної місцевості: тридільна, триверха. 
У центрі храму — спуск у підземний хід, що веде до усипальниці з козацькими кістками, яка знаходиться поруч з підземною церквою Параскеви. Посередині усипальниці розміщена велика цегляна пустотна колона, суцільно заповнена козацькими кістками, праворуч і ліворуч в нішах стін також лежать людські кості. Закінчується підземний хід дверима, які мали б виводити до дзвіниці, але її будівництву завадила Перша світова війна. Із західного боку монастиря зберігся мур 1914р. з двома брамами.

3. Козакова Яма

            (фото В.Ящука)
 Неподалік Свято-Георгіївського монастиря є болотне озерце, свідок кривавої трагедії, назване Козаковою Ямою. Перекази пов’язують це місце із загибеллю останнього захисника Берестечка козака Нечая. Програна битва не зламала його духу та наміру битися на смерть. Загнаний у воду, він бився до останнього подиху. За свідченнями очевидців, коли в Нечая закінчилися набої, потонула шабля, він, поранений чотирнадцятьма польськими кулями, відбивався косою. Сам король, вражений мужністю і відвагою воїна, запропонував йому помилування, проте козак сказав, що краще смерть, аніж полон.

Кажуть, що саме у Козаковій Ямі нібито лежить затоплене золото Богданового війська.

4. Загадки Перенятинського замку 

  

Коли їхати з Радивилова на Почаїв, кілометрів за п’ятнадцять від райцентру автошлях виходить до великого, мальовничого ставу, утворюваного річкою Слонівкою. На цих берегах не одне, а два села: на правому березі річки — Перенятин, на лівому — його давня, історична частина, яка так і називається — Старики. Навіть у районі мало хто знає, що в Стариках збереглися загадкові земляні вали середньовічного городища. Десь так триста-чотириста років тому тут вирувало зовсім особливе життя, тоді Перенятин, як свідчать історичні документи, вважався містечком, тож мусив дбати насамперед про свою оборону. Його центральну частину обнесли прямокутним насипним валом — 180 на 140 метрів, висотою метрів на п’ять. Поряд із валами й досі простежуються рови, колись набагато глибші й в основному затоплювані водою річки, принаймні в тій частині, що ближче до русла. На місцях колишній кутових бастіонів, де стояли гармати, впадають у вічі більш масивні пагорби. Поверх валів, очевидно, існував "острог" — захисна огорожа у вигляді суцільної непроникної стіни з вертикально вкопаними колодами, затесаними вгорі. 

5. Церква Покрови Пресвятої Богородиці
 Це пам’ятка архітектури дерев’яного зодчества кінця XIX cт., яка розташована у селі Хотин. Будувалася церква кілька років, освячена була в 1880-му. Серед півсотні ікон, які знаходяться у храмі, є ікона, куплена в Почаєві у дні епідемії чуми. Хотинський житель завіз у Берестечко виправляти шкуру коня (середина ХІХ ст.), та коли настав час забирати її, у торговельному містечку спалахнула чума. Із шкурою була занесена в наше село. Велике горе охопило вул. Двірську (тепер Шкільну). Від чуми вимирали цілі сім’ї. Люди у розпачі не знали, що робити, і звернулися до Бога. У складчину купили ікону. Із щирими молитвами обійшла з нею процесія кругом села — і хвороба зупинилася.

6. Церква св. Олександра Невського

У самому Радивилові приїжджих зустрічає свідок позаминулого віку — церква св. Олександра Невського, яку будували близько п'ятдесяти років і вивершили в 1874-му. Її ікони писалися в тодішньому стольному Санкт-Петербурзі під керівництвом академіка Васильєва. Звідти ж привезли дзвони, іконостас, ризничі речі (панікадило, потир, Євангеліє, хрест, плащаницю тощо). 

 

7. "Країна героїв"

Існує легенда, згідно з якою нібито неподалік Радивилова, де сьогодні стоїть малопомітний хрест, сам митрополит Йоасаф відправив богослужіння і благословив гетьмана Богдана Хмельницького на війну за православну віру та підперезав його мечем, освяченим біля Гробу Господнього в Єрусалимі. 
На цьому місці 20-21 серпня цього року провели перший фестиваль паркуру "Країна героїв”. Майстри паркуру пересуваються без будь-яких допоміжних засобів, використовуючи лише те, що є поряд: дерева, стіни, дахи тощо. А з'їхалося таких майстрів на перший фестиваль немало — майже 40 чоловік із різних куточків України. Організатори сподіваються, що такий незвичний фестиваль стане щорічним, й збиратиме не лише прихильників паркуру, а й охочих подивитися на їх уміння.