Каталог статей

       Галина Гнатюк /Варава/ народилася в 1977 році. До школи пішла 1984 року в селі Гланишеві що на Київщині. Після Чорнобильської трагедії сім’я повернулася в село Бугаївка Радивилівського району. Навчалася в СШ №2 імені Павла Стрижака. Перші вірші датовані 1989 року, після смерті тата. Тоді ж і почали появлятися перші публікації. Спочатку  вірші були винесені на загал в шкільній стінгазеті, згодом в районній газеті «Прапор перемоги», обласній – «Волинь», в столичному часописі – «Українська література в школі».

        В 1994 році  за сприяння Радивилівської районної Ради народних депутатів та спільного українсько – удмуртського підприємства «Захід» вийшла в світ перша збірочка «Вітер юності».

        Зараз Галина Гнатюк працює вчителька міського НВК «Загальноосвітня школа №2 – ліцей». Відтоді друкується у різних виданнях, має свою поетичну сторінку в Інтернеті.

         І ось відразу в трьох книгах представлено її твори – «Говорить майдан: збірка революційної поезії» (Київ, видавничий дім «Чорнильна Хвиля»), «Небесна Сотня: антологія майданівських віршів» (Чернівці, видавничий дім «Букрек»), «Майдан. Війна» (Рівне, видавництво «Волинські обереги»).

Ознайомитися з поетичною добіркою Галини Гнатюк можна тут...

         В 2015 році  в одному з видавництв побачила світ друга поетична збірка Галини Гнатюк – «Янголине мовчання». 

       Любов Братащук народилась 13 березня 1970 року в сім’ї трударів – колгоспників, які працювали біля землі і виховували ще двох старших синів. Жили на Хуторі, в одинокій хатині, в двох кілометрах від села.

       Ходила до школи в село Гранівка. По закінчені восьмирічної Гранівської школи поступила до Луганського торгово – кулінарного технікуму. Спеціальність здобула не за покликанням душі. У вільний час брала чисті аркуші паперу і малювала природу рідного краю. Малювала високі гори та отари овець, чисті озера а на них лебеді, квітучі весняні сади та холодний осінній дощ. Зараз Любов Братащук - підприємець, працює у власному магазині, але. Написала чимало віршів та пісень, в яких лишила своє минуле.

        У 1988 році вийшла заміж. Доля подарувала двох донечок. Це перші слухачі – критики, їм першим читала свої новостворені вірші, які приходять переважно вночі. Мріє створити літературно - мистецький вечір, щоб донести до кожного серця незгасиму любов до України, до нашої святої землі.

Вірші Любові Братащук

Знайомтеся! Григорій Комар! Народився 15 липня 1963 року в селі Корост Сарненського району. По закінченні повної середньої школи в 1980 році поступив в Дубнівське культурно-освятнє училище. Проба пера припадає саме на дитячі та юнацькі роки.

Працював завідуючим клубом в с. Пустоіванне, режисером в Радивилівському районному будинку культури. Сучасна поезія більш осмислена та філософська, зібрана під назвою «Думки про різне». Вона про найдорожче, що є в серці – Україну, мову, духовність,а ще про рідних, друзів та знайомих.

Думки про різне

Мовою Пушкіна

Олег  Слонецький – автор християнської прози.

Християнська проза рідною мовою, на відміну від поезії, ще не досягла достатнього розвою. Невеличка збірка християнської прози «Ціна душі», написана нашим земляком Олегом Слонецьким – це скромна лепта до скарбниці української духовної літератури.

Книгу «Ціна душі» автор люб’язно подарував у відділ абонемент нашої бібліотеки.

    Святослав Ковальчук народився в с. Немирівка в 1980 році в сім’ї педагогів. Навчався в Радивилівській середній школі №1, яку закінчив в 1997 році з золотою медаллю. По закінченні школи вступив до Національного університету «Острозька Академія» на економічний факультет. Перші вірші з’явилися  11 класі. Зараз в доробку Святослава майже 700 поезій.

Поезія С.Ковальчука

Тетяна Блищик народилася в 1986 році в м.Радивилові. Перші проби пера припадають на ранні шкільні роки. Згодом навчаючись у Радивилівському ліцеї і приймаючи активну участь в літературному гуртку, її поезії проймаються глибоким змістом суті життя. Друкується  на сторінках районної газети "Прапор перемоги", в літературних альманахах "Провесінь", "На світанку", які видав ліцей. Після успішного закінчення з золотою медаллю даного закладу, Тетяна стала студенткою факультету англійської мови та літератури Острозької Академії.
      Тетяна активна відвідувачка районної бібліотеки, приймає участь у всіх масових заходах. Творчість поетеси відображена в п’ятому випуску бюлетеня Інва.net. Тетяна прийняла активну участь у віртуальному фестивалі "Провесінь", проведеного Березнівською ЦРБ і зайняла призове місце.

            Вечорко Надія Петрівна народилася 3 жовтня 1955 року в с. Іванівка Радивилівського району. Навчалася в Рудня – Почаївській середній школі. По закінченні 8 класу поступила в Дубнівське медичне училище. З 1974 року і до виходу на пенсію працювала медсестрою – вихователькою в     Радивилівському дитячому садку №3. Після раптової смерті чоловіка, шукала ліків від душевного болю, тоді рука потягнулася до аркуша. Сьогодні у творчому щоденнику Надії Петрівни понад 200 віршів, два із них покладені на музику. Серед останніх доробків – гімн Радивилова.

         2015 рік став знаковим  в поетичному житті Радивилівщини. Адже вийшла перша поетична збірка  Надії Вечорко «Я нічого в долі не просила», яку з нагоди 60-річного ювілею  авторка отримала в подарунок від свого сина і його сім’ї.

Народився 21 березня 1941 року в с. Крупець, Радивилівського району, Рівненської області) – педагог, поет, громадський діяч. 

Закінчив Львівський державний університет, економіст-географ, вчитель. З 1962 року працював літературним редактором обласної газети в місті Суми. У 1963 – 1971 роках – вчитель, заступник директора школи-інтернату в селищі Володимирець на Рівненщині. У 1971 – 1992 роках – завідуючий районним відділом освіти в місті Радивилів (тоді Червоноармійськ). З 1992 року – вчитель Радивилівської школи №2, вчитель-методист. Організатор лікарняної каси в районі, її виконавчий директор, один з лідерів цієї громадської організації в Україні. Член Ради Лікарняних кас України. Неодноразово обирався депутатом районної ради. На слова Євгена Гудими написано гімн Радивилова, чимало пісень, які виконуються художніми колективами. Автор поетичних сценаріїв ряду районних і обласних свят. З віршами друкується в обласній і районній пресі, а також в Інтернеті. Готує до друку збірку поезій. Має державні нагороди.

Богдана Йосипівна Дурда. Народилася 24 травня 1940 р. в місті Бучачі Тернопільської обл. Закінчила Бучацьку ЗОШ №1. Працювала на будовах Донбасу, закінчила Львівський політехнічний інститут, хіміко-технологічний факультет. Працювала інженером-конструктором на Донецькому хімічному заводі і 25 років інженером-конструктором на Тернопільському комбайновому заводі. Деякий час проживала в м. Радивилів. Богдана Йосипівна – рідна сестра відомого в нашому краї лікаря-хірурга Івана Йосиповича Дурди.

Закінчила заочно Вищі курси іспанської мови та Університет мистецтв, факультет живопису і графіки в Москві. Володарка медалі Всеукраїнського фестивалю авторської пісні «Оберіг-93». Її перша персональна виставка відбулася в будинку культури «Ватра» в 1997р., друга в Обласній бібліотеці для молоді. Ілюструвала книжку «А що бачать очка» Марти Чопик. Богдана Йосипівна член обласного літературного об'єднання. Була 5 років головою творчих жінок "Доля".

Авторські пісні та поезії друкувались у газетах та збірках інших авторів. Вісім пісень ввійшли в збірник творів композиторів Тернопільщини «Мелодії тернового поля». У 1998 році пісня пані Богдани "Кроком руш, козаче” увійшла в число переможців обласного конкурсу "Голос серця”. В 1999 році пісня «Марш артилериста», аранжування Михайла Віятика, стала призером в конкурсі маршів для військових при Західному оперативному командуванні у Львові.  Перша окрема збірка поезії Богдани Дурди «На грані» вийшла в 2001 році, 2003р. – "Ріка життя", 2006р. – "Лабіринти долі”, 2008р. – "Дивосвіт”.