Народився 15 вересня 1916 року в с. Нестеровичі Медянського району Кіровської області. Другу світову війну розпочав з Фінляндії. З грудня 1937 по листопад 1940 років служив на 134 авіабазі. Брав участь в бомбардуванні укріпленої лінії Маннергейма, бойових порядків фінських військ.. Був призваний в армію 25 липня 1941 року в 243-ю стрілецьку піхотну дивізію у Ярославлі. Воював на п’яти фронтах.
Після Центрального фронту з 7 вересня 1942 року перебував у складі Донського під стінами Сталінграда. З 15 березня 1944 року – 3-й Український, з 5 липня цього ж року – 2-й Український. Визволяв від німецьких загарбників Лисичанськ, Артемівськ, Красний Лиман, Запоріжжя, Миколаїв, Нікополь. Далі були молдавські Бєльци, румунські Ясси. Під Бєльцами отримав осколочні поранення в голову та спину. В вересні 1944 року був відкомандирований до складу 87-го авіа технічного полку штурмовиків ІЛ – 10. День Перемоги зустрів у Будапешті. У травні 1946 року був демобілізований.
З 1948 року і аж до виходу на пенсію у 1976 році Іван Іванович пропрацював на залізниці.
Мартинюк В. Зі Сходу на Захід України пройшов фронтовими дорогами солдат – піхотинець//Прапор перемоги.-1999.- 26 жовтня.
| 
