Каталог статей

Навколо крутого повороту біля церкви завжди відбувалися цікаві історії. Наприклад, існувала легенда про собачку з дзвіночком, який з'являвся опівночі. Баба Ганна Лук'янівна (Іваниха) розповідала, що за далеких часів на вулиці Огрод біля повороту були казарми - мури. А від них нібито є підземний хід під ставком з виходом біля сосен на вулиці Старики. Цей підземний хід зробили захисники фортеці, які боялися навали татар із сторони міста Кременця.

   З приводу цього виникла в селі легенда про жовті лілії, які своїм цвітом вкрили ставок.

   Це було в давнину, коли в Україну залітали татарські орди. Горіли села, голосили матері. Лилася кров, лилися сльози. Старих людей татари рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон.

   В нашому селі росли й розцвітали вродою чорноокі, працьовиті красуні, які славились вродою на всю округу. Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не потрапити в неволю втопилися в глибокому кар'єрі, що пізніше став називатися ставком.

   На світанку на темній воді з'явилися жовті пуп'янки. Зійшло сонце. Його проміння освітило згарище на місці села. А невідомі квіти розцвіли жовтим цвітом. Увечері, коли зійшло сонце, незрозумілі квіти сховалися від чорної ночі під воду. З того часу ці жовті лілії нагадують про те, що колись дівчат розлучили із коханими вороги.

   А собачка із дзвіночком став появлятися після частих трагедій на повороті, коли полохались коні. Свідки автомобільних трагедій стверджують, що ніби аварія виникає тоді, коли перед машиною з'являється собачка із дзвіночком. А баба Гапка (Агафія Гудима) говорила, що це ніби душа померлого попа плаче, могилу якого поляки зруйнували. Ось і з'являється собачка саме на тому місці, де була могила священика. А ще, за свідченнями старожилів, в давнину біля церкви було єврейське кладовище, яке люди чомусь загорнули в 90-х роках XX ст., і там побудувався священик.

   В селі є дуже мальовнича вулиця, назва якої Біла Криниця. В давнину це нібито був присілок. Люди селилися тут біля джерела, дно якого було все в крейді, немов вкрите білим простирадлом. З уст в уста передавалася легенда, що там цілюща вода, бо било джерело в невеличкому заглибленні у вигляді жіночого сліду. Християни вірили, що це слід Божої Матері, і тому матері влітку дітей водили до цілющого джерела . Бували випадки, що від постійного відвідування кринички хворі діти виліковувалися. Вода у ній ніколи не пропадала, і дуже часто люди ішли сюди по воду, тоді як вода в сільських колодязях в посушливе літо пропадала.

   Сьогодні, на жаль, через недбалість жителів вулиці джерело заросло чагарниками. Я думаю, що саме через таку байдужість стали більше хворіти діти, бо перестали матері водити їх до цілющої водиці з рідної землі.

   На початку вулиці Свитники в селі Крупець колись стояв постерунок. Комендантом був пан Вільковський. Перекази свідчать нібито його дружина вміла відганяти градові хмари, тому в Крупці по сьогоднішній день град ніколи не вибиває городи. За помешканням Вільковського ріс і росте до сьогодні старий ясен. Під ним вона ставала на коліна, тримала в руках якусь книжку і молилася до хмар.

   Після Великої Вітчизняної війни в селі появилася нова легенда. В діда Карпа загинуло на війні три сини. Він, де працював, завжди у пам'ять про своїх синів садив три дерева (ясени). Сьогодні залишились вони лише в центрі села біля будинку культури і обгороджені трикутником. Подейкують, що вони стоять на сторожі спокою в сім'ях, бо ті юнаки з Крупця, яких забрали на афганську війну, вернулись живими.

   Від села Крупець веде кам'яна дорога до сіл Баранне і Срібне. Чомусь люди з давніх- давен, особливо ввечері, старались швидко пройти чи проїхати той відрізок дороги, де розходяться дороги в різні сторони, бо за переказами тут опівночі з'являється панок весь у чорному і, скидаючи капелюха, кланяється до запізнілих пішоходів чи проїжджих.