Революція гідності. Війна. Рівненщина

Пам'яті загиблих земляків - воїнів АТО



Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту

Пошук

Категорії розділу

Легенди краю [21]
Музейні експозиції [1]
Радивилівщина: час, події, люди [39]
Майстерня слова [20]
Мистецькі грані [15]
Рідне місто моє, тебе я прославляю [13]
Марія Федорович [6]
Герої не вмирають [8]
Вірші Д.Суханова [2]
Наші видання [1]
м.Радивилів [29]
Хотинська сільська рада [7]
Ситенська сільсіка рада [13]
Михайлівська сільська рада [5]
Дружба [36]
Березинівська сільська рада [8]
Боратин [24]
Довгалівка [16]
Башарівська сільська рада [20]
Срібне [10]
Крупець [9]
Бугаївка [4]
Опарипси [3]
Добриводська сільська рада [13]
Теслугів [15]
Пляшівка [11]
Гранівка [7]
Козин [6]
Пустоіванне [15]
Іванівка [17]
Іващуки [5]
Зарічне [3]
Бригадирівка [12]
Немирівська сільська рада [19]
Жовтневе [35]
Підзамче [15]
Копані [6]
Острів [14]
Пляшева [21]
Рідківська сільська рада [17]
Григорій Комар [2]
Сестрятинська сільська рада [10]
П`ятниця, 29.03.2024, 12:23
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Блог Радивилівської міської бібліотеки
"Краєзнавчий гід"

Каталог статей

Головна » Статті » Легенди краю

„Козацькі душі-вогники"
     Як ще на поле битви не ходили люди, то тут часами, в темні осінні ночі, блищали якісь вогники. А от старі люди розказують, що то козаки броду шукають, бо то, бачте, вони випадково тоді загинули, але війни ще не скінчили і зовсім не скорилися. Тільки ось пригадують старі оті козацькі вогники, які їм не раз траплялося бачити в отих полях. Одного разу навіть бачили не тільки що вогники, а й самих козаків, які блукали над Пляшевою.
     Один старожил розповідав таке. „Було се давненько. Якось, пам'ятаю добре, на самісінького Петра я погнав коні пастися сюди, а сам простелив свиту, ліг, лежу собі й на зорі дивлюсь. Спати чогось не хотілося, а лежати було так добре. Лежав я так, та й, думаючи про всяку всячину, пригадав за козаків - кості яких тоді виорювалися плугами і так валялися на полі - чогось аж страшно стало. Повернувся на бік, щоб заснути, та й побачив, що скрізь на полі миготять якісь вогники; безліч їх засвітилося навколо мене, як зірок на небі. Приглядаюся краще і бачу, що ті вогники то з'являються, то згасають. І як тільки який вогник має заснути, то там мигне висока тінь людини. Там страшно. Вогонь ходить... 1 той вогонь то там покажеться, то там. Біжить, біжить і згасне, то знов покажеться і знов згасне".
     Трапиться нагода заїхати на Радивилівщину - завітайте на Козацькі могили, вклоніться пам'яті тих, боровся за віру, за Україну, за наше незалежне майбуття.
Категорія: Легенди краю | Додав: ya_nazik (18.07.2012)
Переглядів: 725 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: