Революція гідності. Війна. Рівненщина

Пам'яті загиблих земляків - воїнів АТО



Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Календар

«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Друзі сайту

Пошук

Четвер, 19.10.2017, 21:03
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Блог Радивилівської міської бібліотеки
"Краєзнавчий гід"

Гордість краю - люди

БОРОВИЙ ЄВГЕН МАКСИМОВИЧ  (19.04.1925-16.09.2004)
 
 
   Євген Максимович Боровий прожив велике і гідне життя. Видатний хірург, вчений, організатор медичної справи, вчитель, людина світлої душі.
   Є.М. Боровий народився 19 квітня 1925 року в селі Опарисі Радивилівського району Рівненської області. Навчався в учбових закладах Бродів, Радивилова та Рівного. В 1943 році вступив до Львівського медичного інституту. А навесні 1944 року студента Борового мобілізували на фронт. У 1944-1945 рр. перебував у діючій армії в складі ІV Українського фронту. І тільки в 1946 році він зміг продовжити навчання. Після закінчення Львівського медичного інституту повернувся Є.М. Боровий на Рівненщину. Працював хірургом Дубровицької ЦРЛ, міської лікарні, а з березня 1951 року і до кінця своїх днів - у Рівненській обласній лікарні. З 1955 року завідував хірургічним відділенням, а з 1968 р. займав посаду головного хірурга області.
   Працюючи головним хірургом, Євген Максимович значну увагу приділяв розробці і впровадженню в практику сучасних методів діагностики і лікування хворих.
   Є.М. Боровий проводить плідну наукову роботу. У 1963 р. захистив кандидатську дисертацію, присвячену хірургічному лікуванню «волинського» зоба, а в 1969 р. – докторську, темою якої було хірургічне лікування магістральних жовчних проток, в тому числі за результатами повторних та реконструктивних операцій, виконаних в обласній та районних лікарнях.
   Євген Максимович – автор понад 250 наукових праць, 4 монографій, за його участю вийшли друком чотири збірки наукових праць лікарів Рівненщини, ним прорецензовано 135 наукових праць, більшість яких опубліковано на сторінках медичних журналів. Вчений підготував 6 кандидатів медичних наук.
   Є.М. Боровий брав активну участь у роботі хірургічних з’їздів, конференцій, він був членом правління Наукового товариства хірургів України, головою обласного товариства хірургів, Всеукраїнського лікарського товариства, членом редакційної ради журналу «Клінічна хірургія», упродовж багатьох років був членом вченої ради МОЗ України та спеціалізованої вченої ради Львівського медичного інституту. Нагороджений орденами та медалями.
   В 1973 році при обласному відділі охорони здоров’я була створена Рада по науково-медичній і медико-технічній інформації, яку очолив Євген Максимович. Рада проводила велику роботу по керівництву бібліотечно-інформаційною службою області. Формувалась майбутня модель організації бібліотечно-інформаційної справи, яка отримала подальший розвиток в Україні. Спільним рішенням колегії МОЗ УРСР і президії Республіканського комітету профспілки працівників охорони здоров’я від 4 грудня 1974 р. бібліотека була затверджена республіканською школою передового досвіду.
   Бібліографічний покажчик, який пропонує обласна наукова медична бібліотека читачам і всій медичній громаді Рівненщини, представляє публікації наукових праць Є.М. Борового в медичній періодиці, а також статті про нього.
 
БОРОВИК СЕВЕР’ЯН ГРИГОРОВИЧ
 

   Боровик Север’ян Григорович - лікар народної медицини за освітою ветеринарний лікар, закінчив Московську ветеринарну академію. Працював директором ветлабораторії в Радивилові, потім завідуючим ветаптеки. Після сорокарічної праці пішов на заслужений відпочинок. Понад 30 років займається лікуванням людей народними методами. У 90% випадків лікування успішне. Про це свідчать і записи адрес пацієнтів з різних областей України. Найбільше їх з Волинської області, тому що свого часу про ефективність лікування хворих на псоріаз за допомогою рецептів Северяна Боровика написала журналістка з Луцька. Виготовляє не тільки трав’яні збори, але й мазі, масло, збори для ванн, для примочок тощо.
 
БУБЛИК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
 
 
   кандидат фізико-математичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри інформаційних систем
 
БУДЬКО МАКСИМ ЮХИМОВИЧ́ – український краєзнавець, публіцист, педагог
 
 
   Народився 7 листопада 1932 року в містечку Степань на Рівненщині. В 1958 році закінчив філологічний факультет Рівненського педінституту. Вчителював у школах Березнівського та Радивилівського районів, був інспектором шкіл Радивилівського райвідділу освіти. Відмінник освіти України. Один з ініціаторів відновлення в районі «Просвіти». Голова Радивилівського районного відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів. Учасник багатьох громадсько-політичних акцій.
   Автор краєзнавчої книги «Степань» (Рівне, 2003), передмову до якої написав політик і вчений Ігор Юхновський, численних публікацій на політичні теми у пресі. Підготував доповнене видання книги «Степань на Горині».
 
ВАРФАЛЮК ВОЛОДИМИР  ОЛЕКСАНДРОВИЧ
 
 
   ( 1 грудня 1955 р.н. в м. Радивилів) генеральний директор «Агрокорпорації "Крупець", заслужений працівник сільського господарства, депутат обласної ради двох скликань. Освіта вища (Львівський сільськогосподарський інститут, 1985, інженер-механік). Трудову діяльність розпочав в 1975 році працюючи на посаді старшого технолога Радивилівського районного об’єднання «Сільгосптехніка», з 1983 по 1987 рік працював головним інженером колгоспу «Комунар», з 1987 по 1993 рік працював на посаді голови колгоспу «1 Травня». В 1988 році закінчив вищу школу агропромислового комплексу в м. Києві. В 1990 році стажувався в Федеративній республіці Німеччина. Де і закінчив школу фермерів. В 1993 призначений на посаду директора Птахорадгоспу «Крупецький», з 1999року керівник СВК «Крупець». Сьогодні очолює товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан Крупець», «Крупецький комбікормовий завод» та селянське ( фермерське) господарство «Крупецьагроптиця». Керівник агрокорпорації «Крупець» Радивилівського району Рівненської області .1993 р- присвоєне звання «Заслужений працівник сільського господарства».
Нагороджений:
   2007 р- орденом « За заслуги» ІІІ ступеня
   2010 р- орденом «Князя Володимира» ІІІ ступеня
   2010 р- орденом « За заслуги» ІІ ступеня
 
ГОЛУБНИЧА ЛАРИСА ПАНФИЛІВНА
 
   (29 листопада 1940 р. н., с. Бугаївка ) - повний кавалер ордена Трудової Слави. Закінчила Опарипсівську школу. Потім пішла працювати на сушильний завод і закінчила Радивилівську вечірню школу. У 1965 році пішла працювати на мебельну фабрику, працювала робочою в оздоблювальному цеху, бригадиром.
Нагороджена:
   - 1975 р. - орденом Трудової Слави ІІІ ступеня.
   - 1976 р. - орденом Трудової Слави ІІ ступеня
   - 1989 р. - орденом Трудової Слави І ступеня
 
ГНАТКЕВИЧ ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
 
 
   Гнаткевич Юрій Васильович ( 4 квітня 1940 року, с. Добривода) – український вчений, політик і громадський діяч. Освіту здобув у Київському педагогічному інституті іноземних мов (1963р.). Віце-президент Асоціації народних депутатів України попередніх скликань (1996-1998). Виконавчий директор Проекту зв’язків законодавчої влади з громадськістю програми сприяння парламентові України ( листопад 1994р. – лютий 2000р.). Голова Київської крайової організації, Всеукраїнського товариства «Просвіта» (1990-1993, 1996 – 2001, лютий 2001 – грудень 2002). Центрального правління ВУТ «Просвіта». Голова Київського благодійного фонду ім. О. Гірника «Українським дітям – українське слово». Кандидат педагогічних наук, доцент, автор понад 50 наукових публікацій, зокрема: монографії «Навчання лексичного аспекту чужоземної мови у вищих навчальних закладах» (1999), книг «Чи злетить птах у синє небо (нариси про русифікованих і русифікаторів), «За святу українську справу», «Анти-Табачник: чом птах у синє небо не злетів?..(Київ, 2009, видавничий центр «Просвіта»). Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст..(08.1997).
 
ГОРЛАЧ ВІТАЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ
 
 
   Народився 16 липня 1960 року. Закінчив середню школу в місті Радивилів Рівненської області. З 1977 по 1982 навчався на факультеті прикладної математики та механіки Львівського університету. Працював у науково-дослідній частині закладу. В 1990 році Віталій Горлач захистив кандидатську дисертацію "Чисельне моделювання акустичних коливань пружного тіла з рідиною” за спеціальністю "Механіка твердого деформівного тіла", а в 1994 році отримав вчене звання старшого наукового співробітника. З 1995 року Віталій Горлач працює на посаді доцента новоствореної кафедри інформаційних систем. В 1999 році йому присвоюють вчене звання доцента кафедри інформаційних систем.
 
 
 
ДИКУН МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
 
 
   Дикун Микола Васильович ( с. Теслугів ) директор лікувально-діагностичного центру «Піраміда». Закінчив Львівський медичний інститут. Автор книг «Піраміда лікує», «Людина – структура на рідких кристалах».  
   Навколо лікаря М.Дикуна утворилось коло однодумців, а діагностично-лікувальний центр «Піраміда» став відомий і знаний вдячними пацієнтами не лише Рівненщини, а й багатьох сусідніх областей і навіть держав
 
ДЖУНЬ ІВАН ДАНИЛОВИЧ
 
   (15 червня 1931 - 29 березня 1994) господарський працівник, був удостоєний найвищої державної нагороди СРСР (ордена Леніна).
 
ДУРДА ІВАН ЙОСИПОВИЧ
 
 
   Народився 11 вересня 1927 році в с. Гаї Бучацькі, Тернопільської обл. Закінчив Станіславський (Івано-Франківський) медінститут. Понад 50 років працював у Радивилівській районній лікарні на Рівненщині, очолював хірургічне відділення. Виконав тисячі хірургічних операцій, багатьом людям урятував життя У 1973 р. на досвіді своєї роботи захистив кандидатську дисертацію «Невідкладна допомога хворим з гострими хірургічними захворюваннями», яка послужила поширенню досвіду хірурга. Учасник бойових дій Другої світової війни, має державні нагороди. Активний діяч Всеукраїнського об’єднання ветеранів, Товариства української мови. Автор більше 50 статей на медичні теми в наукових журналах, раціоналізатор
 
КИРИЧУК ЮРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
 
 
   Киричук Юрій Анатолійович народився 25 жовтня 1956 в м. Радивилів, Рівненської обл. — український історик.
   Дитинство провів у м. Червоноармійську (Радивилові), де навчався в школі № 1. Рік працював на заводі. Закінчив з відзнакою історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1982 р. захистив кандидатську дисертацію. Наступні двадцять років свого життя віддав роботі в стінах цього університету, на кафедрі історії України. Працював не лише як педагог, але й як учений-дослідник. Один із перших в Україні зайнявся вивченням історії ОУН-УПА, дисидентського та правозахисного руху.Видана 1991 року «Історія УПА» Ю.Киричука стала першим у незалежній Україні дослідженням українського Руху Опору часів Другої світової війни. Випустив три монографії, опублікував близько сотні наукових та науково-популярних статей, виступав на десятках наукових конференцій та семінарів. Ще одна монографічна робота Ю.Киричука, присвячена історії українського національно-визвольного руху в XX ст. («Український національний рух 40 — 50 років ХХ століття: ідеологія і практика», Львів, 2003), побачила світ уже після трагічної загибелі історика (1 жовтня 2002) — його збила на вулиці автомашина. Активно займався культурницькою та просвітньою діяльністю. У 1993 — 1998 рр. виконував обов'язки головного редактора теоретичного журналу Української республіканської партії «Республіканець».Похований на Личаківському цвинтарі Львова.
 
КОПЦЮХ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ 
 
   – поет, відомий у нашому краї освітянин, патріот України Народився в 1930 року в с. Опарипси в звичайній селянській сім’ї. Після навчання в Опарипсівській семирічній і Радивилівській середній школах у 1949 р. вступив до Львівського державного університету ім.. І. Франка, який закінчив у 1954 році. Після здобуття вищої освіти викладав Історію і був завучем у школах Тернопільської обл.. Після розвалу СРСР продовжував займатись просвітницько – літературною діяльністю. Постійно писав і в міру можливостей друкував у пресі свої поезії, нариси, новели. Помер 29 листопада 2004 року. Похований у м. Калуш.
 
МАРТИНЮК ГАЛИНА ВАЛЕНТІНІВНА
доцент кафедри методики викладання фізики і хімії Рівненського державного гуманітарного університету, кандидат хімічних наук, Відмінник освіти України
 
 
Народилася 24 серпня 1965 року у м.Радивилів Рівненської області.
В 1982 році  закінчила місцеву середню школу №2 з золотою медаллю. 
В 1982-1987 рр. навчалася на хімічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка.
З 1987 р. працювала на посадах вчителя хімії у Радивилівській СШ № 2 ім. П.Г. Стрижака, а пізніше - у Рівненському міському ліцеї «Елітар».
З 2006 р. працює у Рівненському державному гуманітарному університеті.
У 2008 році захистила дисертацію «Фізико-хімічні властивості  композитів спряжених поліаміноаренів з діелектричними полімерними матрицями» на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук зі спеціальності «Фізична хімія».
Автор понад 100 наукових, навчальних та методичних праць, в тому числі 4 навчальних посібників з грифом МОН України, 2 монографій, 100 статей та 2 авторських свідоцтв на винаходи.
Як науковий керівник гуртка «Хімія» Рівненської МАН учнівської молоді, Мартинюк Г. В. підготувала понад 20 призерів ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу – захисту науково – дослідницьких робіт. Один з її учнів захистив дисертацію з хімії та отримав наукову ступінь – кандидат хімічних наук.
Завершує роботу по написанню докторської дисертації.
 
 
МЕЛЬНИК НАДІЯ АНДРІЇВНА
 
 
 
   Надію Мельник на Рівненщині знають як автора ґрунтовної праці з історії рідного села Хотин, що у Радивилівському районі. Книжка «Святі місця землі моєї... Хотин» оповідає про 300-літню історію села та прилеглої місцевості. Проте мало хто знає, що краєзнавець — власник музею, експонатів у якому більше, ніж на деяких районних виставках. Нині Н. Мельник — член Всеукраїнського товариства краєзнавців, постійний учасник найрізноманітніших конференцій, автор наукових та популярних статей. У її архівах лежать ще не опубліковані легенди краю, а у закутку чекають на свою долю сотні старих світлин, які ще треба систематизувати...
 
МУЖИЛКО МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ
 
   Народився 21 серпня 1962 року в Казахстані. В 1969 році пішов в перший клас Гвардійської школи. В 1972 році сім’я переїхала в село Добривода Радивилівського району Рівненської обл. Середню школу закінчив у Теслугові в 1980 році. Навчався в Рівненському технічному училищі №1. Працював трактористом згодом наладчиком агрегатних і спеціальних верстатів в одному з цехів Харківського моторобудівного заводу «Серп і молот». Звідти і був призваний в ряди Армії. Служив в провінції Кундуз (Афганістан), де і прийняв останній бій.
   Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 листопада 1983 року Микола Мужилко був посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
 
ПАНИЧЕВНИЙ АНДРІЙ ДАНИЛОВИЧ 
 
 
   Паничевний Андрій Данилович (1923 р.н. уродженець с. Добривода) - визначний культурно-політичний діяч Радивилівського району та Рівненської області, учасник археологічних експедицій, учасник визвольно-повстанського руху на Волині. Патріотизм та любов до рідного краю Андрію, його братам і сестрам (у сім’ї було аж восьмеро дітей) прищепили батьки. У часи, коли освіченість була не надто популярною, усі діти відвідували школу, читали класиків української літератури, виховувалися в дусі національної свідомості. У роки війни, за прикладом батька, котрий воював у складі військ Петлюри, юний Андрій вступив до лав Української Повстанчої Армії, яка тоді вела відчайдушну боротьбу за незалежну соборну Україну. У боях під псевдо «Гамалія» пройшов мало не всю Галичину та Кременеччину, зазнав чимало злигоднів, але лишився незламним до кінця. Ще в 1955 році він активно тримав зв’язок із повстанським рухом, допомагаючи організувати відхід за межі Радянського Союзу для останніх підпільників. З тих часів жив у рідному селі, працюючи агрономом та успішно уникаючи переслідувань за справи своєї буремної молодості. Зібрав солідну колекцію старовини (доісторичні сокири, і трипільські намиста, і ефеси від князівських мечів, і козацькі ядра, і гайдамацькі ножі)… Цю колекцію, між іншим, свого часу високо оцінив відомий археолог, професор Ігор Свєшніков, який протягом усього життя підтримував дружні стосунки.
 
ПОХІЛЬЧЕНКО МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ
 
 
   Народився 20 грудня 1936 в селі Тулин Житомирської області — — регіональний керівник, перший секретар Червоноармійського райкому КПУ у період застою (зараз Радивилівський район), за освітою агроном. Трудову діяльність розпочав у 1955 році колгоспником. Служив в армії. У 1963 р. закінчив Житомирський сільгоспінститут, отримавши диплом агронома. Працював агрономом у Березнівському райсільгоспуправлінні, обирався головою райкому профспілки працівників сільського господарства. З 1966 року М.Похільченко був головний агрономом райсільгоспуправління у Червоноармійському районі, у 1971—1974 рр. його начальник.Миколу Степановича обирають другим секретарем райкому КПУ, а в 1975 році — першим (був до 1988 р.)..
   В роки незалежності України одна з нових вулиць у східному мікрорайоні Радивилова на Рівненщині була названа на честь М.Похільченка. Активно сприяв газифікації в районі у 70-х рр., наприклад, у селах Митниця, Рідків, впровадженню власних кормоцехів, молокопроводів на тваринницьких фермах, у рільництві — високоврожайних сортів зернових, картоплі, цукрових буряків.
   У часи його керування було збудовано школи, клуби, дитсадки, медичні установи, житлові будинки, табір відпочинку школярів «Веселка» (лише за 3 місяці: з 1 квітня по 5 липня 1979 р.). Усіляко заохочував розвиток будівництва в райцентрі.
   Був ініціатором створення футбольної команди «Сокіл» і надавав їй фінансову підтримку. Помер 30 серпня 1992 року. Похований в м. Радивилів.
 
РАТИНСЬКИЙ МИКОЛА ТЕРЕНТІЙОВИЧ

 
   (8 травня 1934 - 21 листопада 1988), фольклорист, краєзнавець, директор школи, заслужений учитель України.

СТЕЦЕНКО ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ 
 
   народився 26 січня 1958 року в м. Радивилів в сім’ї залізничника. З 1965 до 1975 рік навчався в СШ №2 , потім у 1975 році вступив до Кам’янець – Подільського військово – інженерного командного училища. Після його закінчення служив у різних військових округах, у т. ч. і на Далекому Сході. В 1983 році був направлений в Афганістан. Підрозділ, яким командував старший лейтенант Володимир Стеценко, займався розміновуванням місцевості. Загинув 17 лютого 1984 року у районі поселення Халазан.
   Володимир Петрович Стеценко нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований у Житомирі. Його прізвище викарбуване на пам’ятному знаку полеглим воїнам – афганцям і носить прізвище вулиця в Радивилові.
 
ЦИБУЛЬСЬКА ОЛЬГА ПАВЛІВНА
 
 
   Цибульська Ольга Павлівна (14 грудня 1985 року) співачка, переможниця Першої Української "Фабрики зірок". У минулому учасниця дуету "Опасные связи", володарка гран-прі. Лауреат багатьох вокальних конкурсів державного та міжнародного рівня ("Ялта-Москва-транзит", "5 звезд", "Интервидение"). Ведуча шоубізнесових новин у "Золотому Грамофоні" на "Русском Радио". А також ведуча програми "Кліпси" на улюбленому "Новому" каналі.
   У 2009 закінчила Академію керівних кадрів культури і мистецтв.
 
ЧЕРЕВКО АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ

   (14 березня 1918 - 19 вересня 1982), господаський керівник, був удостоєний найвищої державної нагороди СРСР.

 
ШИКАРЕНКО ГЕОРГІЙ АНДРІЙОВИЧ – професор, доктор фізико-математичних наук з Радивилова.
 
 
   Народився та закінчив середню школу №1 в місті Червоноармійськ Рівненської області. З 1966 по 1971 рік навчався на механіко-математичному факультеті Львівського університету. В 1971-73 роках працював в обчислювальному центрі, в 1973-76 навчався в аспірантурі, в 1976-95 працював на кафедрі прикладної математики Львівського університету. У 1978 році захистив кандидатську дисертацію "Застосування методу скінченних елементів у розв'язанні деякиз крайових задач механіки твердого деформівного тіла" за спеціальністю "Механіка твердого деформівного тіла", у 1993 - докторську дисертацію "Чисельне моделювання динаміки взаємодії фізико-механічних полів" за спеціальністю "Обчислювальна математика." З 1995 очолює кафедру інформаційних систем Львівського університету.Особисто і в співавторстві випустив більше 10 книг, у т. ч. підручник «Інформатика» тиражем 10 тисяч примірників.
 
ЯЩУК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
 
 
   Народився 1 грудня 1951 року в селі Надчиці Млинівського району Рівненської області. Після закінчення Клеванської середньої школи №2 і філологічного факультету Рівненського державного педагогічного інституту з 1973 року працює в дубровицькій газеті "Поліський маяк”. З 1976 року – в редакції радивилівської районної газети "Прапор перемоги”, нині заступник редактора. Також викладає краєзнавство в Радивилівському загальноосвітньому ліцеї. Автор книги краєзнавчих матеріалів «Радивилів» Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців, лауреат регіональної краєзнавчої премії "За відродження Волині”. Автор книги "Радивилів" (Рівне, 2004), багатьох краєзнавчих публікацій у книжках, наукових збірниках, газетах, редактор ряду краєзнавчих видань. Дві підготовлені з його участю книги ("Остарбайтери”, "В обороні волі”) випущені на компакт-дисках. Член Національної спілки журналістів України. Неодноразовий переможець обласного конкурсу на звання "Журналіст року”.