Революція гідності. Війна. Рівненщина

Пам'яті загиблих земляків - воїнів АТО



Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту

Пошук

Категорії розділу

Легенди краю [21]
Музейні експозиції [1]
Радивилівщина: час, події, люди [39]
Майстерня слова [20]
Мистецькі грані [15]
Рідне місто моє, тебе я прославляю [13]
Марія Федорович [6]
Герої не вмирають [8]
Вірші Д.Суханова [2]
Наші видання [1]
м.Радивилів [29]
Хотинська сільська рада [7]
Ситенська сільсіка рада [13]
Михайлівська сільська рада [5]
Дружба [36]
Березинівська сільська рада [8]
Боратин [24]
Довгалівка [16]
Башарівська сільська рада [20]
Срібне [10]
Крупець [9]
Бугаївка [4]
Опарипси [3]
Добриводська сільська рада [13]
Теслугів [15]
Пляшівка [11]
Гранівка [7]
Козин [6]
Пустоіванне [15]
Іванівка [17]
Іващуки [5]
Зарічне [3]
Бригадирівка [12]
Немирівська сільська рада [19]
Жовтневе [35]
Підзамче [15]
Копані [6]
Острів [14]
Пляшева [21]
Рідківська сільська рада [17]
Григорій Комар [2]
Сестрятинська сільська рада [10]
П`ятниця, 29.03.2024, 02:53
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Блог Радивилівської міської бібліотеки
"Краєзнавчий гід"

Каталог статей

Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 553
Показано матеріалів: 471-480
Сторінки: « 1 2 ... 46 47 48 49 50 ... 55 56 »

Євген Гудима

Є свят в Україні багато,

Перелік їх дуже рясний,

Та тільки одне спільне свято

Приходить до нас щовесни.

 

У День Чудотворця Миколи

Городню придбав Радзивіл,

Пливе п’ятий вік вже відколи,

Містечко працює, як віл.

 

А свято це справді велике,

І б’ються серця наші в лад,

Бо тільки аж через піввіку

Наступна прийде з таких дат.

 

І більшості з нас вже не буде,

Хто знає, що буде колись?

А нині громадою, люде,

За землю свою помолись.

 

Щоб всі наші діти й онуки

І правнуки їхніх дітей

Не знали ні горя й розпуки,

Жили в світі вільних людей.

 

Щоб доля їм випала гожа,

Для йього найкраща з опор,

Як Мати Почаївська Божа

Візьме нас під свій омофор.

Рідне місто моє, тебе я прославляю | Переглядів: 551 | Додав: ya_nazik | Дата: 25.07.2014 | Коментарі (0)

Володимир Гуща

Є на світі місця визначні,

І міста, і столиці відомі

Їм присвячують гарні пісні,

І клянуться у вічній любові.

                   Та не можуть найкращі слова

                   Передати душевні пориви,

                  Що там Прага, і що там Москва

                   Коли в мене є ти, Радивилів.

 

Приспів: Хоч маленьке містечко моє,

                Та з потоків складаються ріки.

                Радивилів, ти був, Радивилів – ти є,

                Радивилів ти будеш навіки.

 

Дух звитяги тебе не лиша,

Із славетних часів Берестечка,

І живе ще козацька душа

Неповторного мого містечка.

                   Незабутні твої вечори,

                   Твої верби спокійні, похилі.

                   Де б не були ми, де б не жили –

                   Нас чекає завжди Радивилів.

 Приспів.

 

Нас запитують часто про те,

Ну за що тебе можна любити?

Та питання для нас це просте –

Тут потрібно лиш трішки пожити.

                   Радивилівці, друзі мої!

                   Дай Вам, Боже і щастя і сили!

                   Хай назавжди в єдиній сім’ї

                   Об’єднає нас всіх Радивилів.

Рідне місто моє, тебе я прославляю | Переглядів: 826 | Додав: ya_nazik | Дата: 25.07.2014 | Коментарі (0)

Сл. і муз. М. Федорович

із циклу Радивилову – 450

Живемо на землі, де колись

Наші предки по ній теж ходили,

Берегти її вічно клялись

І завжди її вірно любили.

 

Села наші рідні, луки і поля,

І гаї привітні – батьківська земля!

Ти єдину, Боже, ту місцину дав,

Щоб до неї кожен серцем припадав.

 

Шлях старий у задумі лежить,

Де Хмельницький ішов з козаками.

За ті землі душа в нас болить –

Там точились бої з ворогами.

 

Ваші ми нащадки – славні козаки.

Слава вам, герої! Слава навіки!

Ту священну землю, будем берегти,

Бо любов палає у серцях завжди.

 

Ми завжди тебе будем любить,

Крапля світу – земля наша мила.

І без тебе не зможемо жить!

Що за дивна у тебе та сила?

 

Радивилівщина – дружная сім’я!

Наша тут колиска, наша тут рідня.

Ми своїм нащадкам теж передамо

Ту любов до краю, де ми живемо!

Рідне місто моє, тебе я прославляю | Переглядів: 514 | Додав: ya_nazik | Дата: 25.07.2014 | Коментарі (0)

Сл. і муз. М. Федорович

із циклу Радивилову – 450

1. Сьогодні я поїду за село,

   Де вітер вільний травами гуляє,

   Де б’є живе прозоре джерело,

   Де птах колосся жита заплітає.

Приляжу серед поля я на мить,

І в небо задивлюся я блакитне.

І так на цій землі захочу жить!

 І серцю буде все до болю рідне!

 

         Приспів: Нема ніде, як Рівненщини край,

                       Де всі струмки в один потік злилися.

                              Наш рідний Радивилів привітай

                              І села, що в віночок заплелися.

                              Нема ніде такого, як наш край!

                              За Бугаївку, друже, помолися.

                              Немирівку і Батьків пам’ятай,

                              Лев’ятину низенько уклонися!

 

2. Мене напоїть силою земля,

    Велична ця краса запалить душу.

   Я вірю, що природа окриля,

   Та вірити ще більше зараз мушу.

Цінуйте, друзі, кожну мить життя,

Любов цінуйте і єднання з світом,

Бо час летить – немає вороття –

І обліта осіннім жовтим листом.

 

         Приспів: Нема ніде, як Рівненщини край,

                       Де всі струмки в один потік злилися.

                              Наш рідний Радивилів привітай

                              І села, що в віночок заплелися.

                              Нема ніде такого, як наш край!

                              За Опарипси, друже, помолися.

                              Ти Крупець, Башарівку пам’ятай,

                              Михайлівці низенько уклонися!

 

Наш рідний Радивилів привітай

 І села, що в віночок заплелися

Рідне місто моє, тебе я прославляю | Переглядів: 948 | Додав: ya_nazik | Дата: 25.07.2014 | Коментарі (0)

Сл. і муз. М. Федорович

із циклу Радивилову – 450

1. Радивилів – моє місто миле,

    Мого діда і батька земля!

    Тут наповнились вітром вітрила,

    Тут душа заспівала моя.

Радивилів – моє місто миле ,

Ти дітей і внучат моїх край.

Навіки всім серця запалило

І згасати вогню не давай.

 

         Приспів: Радивилів – мій край,

                          Ти мене окриляй!

                          Ти мов в птаха розправлені крила.

                          Радивилів ти мій,

                                 Моє серце зігрій,

                                 Тут коріння моє,

                                 Моя сила.

 

2. Радивилів – моє місто миле,

   Земляків працьовитих земля!

   Ми для тебе життя присвятили,

   Щоб квітчали сади і поля.

Радивилів – моє місто миле,

Моя доля, Вітчизна моя.

Ти на світі найкраще, єдине,

Хай краса твоя вічно буя!

Рідне місто моє, тебе я прославляю | Переглядів: 529 | Додав: ya_nazik | Дата: 25.07.2014 | Коментарі (0)

Іван Мельничук

Я їздив по світу, де краще прожити,

Та доля назад привела у край свій,

Так приємно жилося у родині своїй,

Як тебе не любити, Радивилове мій?

 

Були скрути, хвороби, гоніння за віру,

Молився я щиро: «Не залиш, Боже мій!»

І багато збулося в тобі моїх мрій.

Як тебе не любити, Радивилове мій?

 

Щоб більше навчитись і більше пізнати,

Розлетілися діти, мов птахи у вирій,

Та ми не самітні, тут кожен нам свій

Як тебе не любити, Радивилове мій?

 

В Америці жив, душа говорила:

_ Це не для тебе, тут ти чужий.

Приїхав додому – щасливий такий.

Як тебе не любити, Радивилове мій?

 

Як вийду у місто, не дин усміхнеться,

І руку подасть у любові своїй.

Який добрий, ласкавий люд наш простий.

Як тебе не любити, Радивилове мій?

 

Стою на майдані – у захваті весь,

Чи бачили, друзі, колись десь такий?

Красується місто в оздобі своїй.

Як тебе не любити, Радивилове мій?

 

 

У великих містах є розбій, небезпеки,

Сирени «швидких» у темряві нічній.

А в тобі, напрочуд, лиш тиша і спокій.

Як тебе не любити, Радивилове мій?

 

Як з любов’ю до Бога і ближніх

Проводити будемо кожен день свій,

То зможем сказати від щирого серця:

-Як тебе не любити, краю ти мій?

 

Я вірю, настане колись та година,

Полюбите й ви, і в молитві своїй

Помолитесь щиро: «Наш Боже єдиний,

На наші серця своїм духом повій»

Щоб кожен із нас міг себе запитати:

«Чи люблю я тебе, Радивилове мій?»

Рідне місто моє, тебе я прославляю | Переглядів: 434 | Додав: ya_nazik | Дата: 25.07.2014 | Коментарі (0)

Вивченням Голокосту займаються вчені всього світу вже майже 70 років. За цей час вони відкрили та опрацювали велику кількість фактичного матеріалу як по Другій світовій війні в цілому, так і з історією голокосту зокрема.

Темою винищення єврейського народу на теренах Рівненщини та зокрема Радивилівського району зацікавився місцевий краєзнавець, історик Юрій Григорович Арламовський. Він провів дослідження Голокосту в нашому краї: витоки, перші розстріли євреїв, організація єврейських гетто, знищення євреїв, ліквідація гетто, рятування євреїв.


Дані матеріали він передав в читальний зал нашої бібліотеки.

Радивилівщина: час, події, люди | Переглядів: 504 | Додав: ya_nazik | Дата: 13.03.2014 | Коментарі (0)

29 листопада 2013 року минуло 9 років, як відійшов у вічність наш земляк, відомий у нашому краї освітянин, партіот України, борець проти смути й зла Анатолій Олексійович Копцюх.

 З волі Божої він прийшов у наш світ, щоб творити своєму на­родові добро і тільки добро. Тож нічого дивного немає в тому, що він ще зовсім у юному віці став сіячем розумного, доброго, віч­ного, а вся його літературна твор­чість невдовзі запломеніла щирою любов'ю до страдниці матері-України і її згорьованого народу:

 До сліз, до болю, до знетями

Тебе кохаю, ненько, я. 
Ти будеш піднята синами, 
Душею вільна, і ланами 
Розквітнеш, зіронько моя.
(«Україна», 1979 р.). 

  Одним із першочергових своїх завдань він вважав витравлювати із душ і сердець нашого народу меншовартісну зневіру, яку так вправно віками сіяли «доброзич­ливі» сусіди і «старші брати», а також вселяти в нашу свідомість віру в можливість здобути неза­лежність України і збудувати щасливе майбуття. Саме з цією метою автор, як тільки можна було, при найменшій можливості розкривав справжнє обличчя комуно-інтернаціоналістів, крючкотворців, які на словах тільки й жили, щоб об'єднати народи всіх національностей у єдину дружну сім'ю, а насправді

 Минулим краю очорнили,

Перебрехали, ізвели... 
На чортів лад перекрутили, 
В свідомість трути налили. 
Стоптали наші всі святині, 
Щоб вічне вкрасти і розбить, 
Щоб в «неділимій і єдиній» 
Плодились кнехти і раби. 
(«Племені мого башибузукам ", 1985 р.).

        Разом з тим він славить українських повстанців, славних борців за омріяну у віках волю рідного народу, називаючи їх «цвітом нації», «лицарями святої боротьби», яких у радянський час безневинно вбивали «охрани партійні сичі» й «чекістські сатрапи-кати» лише за те, що вони понад усе любили Україну й на теренах рідного краю захищали своїх батьків, матерів, братів, сестер, синів і дочок від сваволі й зазіхань окупантів усіх мастей.

     При цьому з особливою зне­вагою Анатолій Копцюх розкриває не так зловмисні дії «наїзників з чужого краю», як нелюдські злодіяння місцевих христопро­давців, вуходоносорів, сексотів, називаючи їх «дегенератами», «підлоти чорної творцями» і «сичами»:

 Плюю вам в очі, лицедії,

Продажні пси і стукачі,
Гидкі, спрацьовані повії,
Брехні дозорці і сичі.
(«Місцевим стукачам послан­ня», 1973 р.).

 Незважаючи на всі їх мракобісно-огидні дії, автор ніколи не впадав у розпач і зневіру. Він завжди непохитно вірив у при­шестя світлого, щасливого май­буття. Із того ж вірша:

 

Я вас прокляв, дегенерати,

Підлоти чорної творці.
Нас не злякають муки й грози,
На нас Ісусові вінці.

Читати далі...

Радивилівщина: час, події, люди | Переглядів: 562 | Додав: ya_nazik | Дата: 18.12.2013 | Коментарі (0)

«Герман Жуковський – видатний земляк, піаніст, композитор»

Радивилівський край по праву гордиться своїми людьми. Саме люди з їх безмежним талантом і божим обдаруванням прославляли і звеличують донині свою малу батьківщину – рідну Радивилівщину, разом із культурно-мистецькою спадщиною залишили маленьку часточку свого серця своїм нащадкам. 

31 жовтня 2013 року виповнилося 100 років від дня народження Германа Леонтійовича Жуковського (1913 – 1976)- українського композитора, заслуженого діяча мистецтв України 91958), народного артиста України, Лауреата державної премії СРСР (1950), який народився в місті Радивилів Рівненської області.

Герман Леонтійович – автор дев'яти опер, серед яких: «Марина» (1939), «Честь» (1947),«Від щирого серця» (1951),«Перша весна» (1960), інших творів: моноопери «Дружина солдата» (1967), ряду балетів: «Ростислава» (1956), «Лісова пісня» (1961), «Дівчина і Смерть» (1971); 10 кантат, хорової симфонії «Живи і пам'ятай» (1976), творів для симфонічного оркестру, для інструментів з оркестром, автор камерно-інструментальних, хорових, вокальних  творів, музики до багатьох  кінофільмів.

Саме в день народження Германа Леонтійовича і була проведена в бібліотеці година – присвята. Присутні знайомилися з біографією Германа Жуковського, його творчими доробками, послухали у запису концерт для скрипки з оркестром та романс «Сміються, плачуть соловї».

Радивилівщина: час, події, люди | Переглядів: 455 | Додав: ya_nazik | Дата: 02.12.2013 | Коментарі (0)