|
Революція гідності. Війна. Рівненщина |
---|
Пам'яті загиблих земляків - воїнів АТО |
---|
Статистика |
---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Друзі сайту |
---|
Пошук |
---|
Категорії розділу | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Головна » Статті |
Всього матеріалів в каталозі: 553 Показано матеріалів: 431-440 |
Сторінки: « 1 2 ... 42 43 44 45 46 ... 55 56 » |
Народилася 6 грудня 1918 року в Іванівській області Росії. З вересня 1941 року по березень 1942 року працювала на трудовому фронті, рила окопи в районі міст Полех і Пеньк Палехського району Іванівської області Росії. З травня по червень 1942 року проходила навчання на курсах шоферів у Москві. З червня 1942 року воювала з німецькими окупантами в складі 14-ої повітряної батареї Волховського фронту, з квітня 1944 року - в складі 2-ої повітряної армії Першого Українського фронту, з вересня 1944 року - в складі 5- ї повітряної армії Другого Українського фронту. Всю війну працювала водієм, підвозила провізію, зброю. Перемогу зустріла в Чехії. Звільнена в запас 25 серпня 1945 року. З 1945 року проживала в м. Радивилів Рівненської області. Померла 8 травня 2003 року. Нагороджена орденом «Вітчизняної війни ІІ ступеня», медалями : «За оборону Ленінграда», «За Перемогу над Німеччиною у Великій вітчизняній війні 1941-1945 років», ювілейними медалями. |
19 квітня 1941 року був призваний в армію. Служив в Орлі в 153-й Червонопрапорній ім. Кутузова другій саперній дивізії. Згодом воював у 334-му особливому саперному батальйоні. Отримав поранення. 2 червня 1946 року повернувся з війни додому. Проживав в м. Дубно, пізніше переїхав в Радивилів. Нагороджений медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги». Інформація і фото з архіву школи №1 |
Народився 19 серпня 1922 року в селі Підбужжя Хвастовічевського району Калужської області. В жовтні 1941 року був призваний в армію на фронт рядовим 134-го окремого полку 13 дивізії 24 армії, де прослужив до грудня 1944 року. Воював на Першому Українському Фронті. З 3 грудня 1944 року по квітень 1945 року воював в складі 2-ї Польської Армії в складі СРСР. 17 квітня 1945 року отримав осколкове поранення в ногу, знаходився на лікуванні у військовому госпіталі, де і зустрів Перемогу. 20 листопада 1945 року був демобілізований за станом здоров’я. В повоєнний час працював на господарських роботах. Помер Іван Сергійович 13 липня 2005 року. Нагороджений орденами: «Вітчизняної війни» ІІ ст., «За мужність», медалями: «За Перемогу над Німеччиною», «Медаллю Жукова», «За мужність», численними ювілейними медалями. Фото і інформація записана з вуст сина. |
Народився 21 квітня 1925 року в селі Немирівка Червоноармійського району Рівненської області. В квітні 1925 року був призваний в армію. Микола Дмитрович брав участь в звільненні міст: Львів, Горохів, Кам’янка, Рава – Руська на Львівському напрямку, Володимир – Волинський, німецьких міст: Нейштедтель, Фрейштадт, Грюнберг, Дрезден, міста – фортеці Глогау, міста Прага, що в Чехословаччині, форсуванні річок: Вісла, Одер, Нейсе, у ліквідації угрупування німецьких військ в районі Берліну. Проживав в Радивилові. Помер 9 березня 1960 року в результаті автокатастрофи. Нагороджений медалями: « За взяття Берліну», «За взяття Праги», ювілейними медалями. Фото і інформація надана членами родини |
Народився 23 листопада 1919 року в с. Коростильово Каширського району Московської обл. На дійсну військову службу був призваний в жовтні 1940 року. Служив в Забайкальському військовому окрузі в 13-й танковій дивізії, згодом під Києвом. 2 липня 1941 року дивізія була введена в бойові дії на ріці Березина (Соловйовська переправа) в Білорусії. Після переформування потрапив у 17 стрілецьку дивізію, яка обороняла Москву. Після поранення потрапив у 183 стрілецьку дивізію на посаду командира полкової розвідки. Брав участь у боях на Курській дузі в липні 1943 року в складі 183-ї стрілецької дивізії. Звільняв Бєлгород та місто Харків. Був 4 рази ранений. 20 травня 1944 року був направлений штабом 1-ї Гвардійської Армії уповноваженим для заготівлі сільськогосподарської продукції в Чехословаччину, згодом Польщу. В грудні 1944 року був відкомандирований в розпорядження військового комітету на посаду військового коменданта /залізнична станція Варшава Західна/. Демобілізувався в березні 1946 році. Нагороджений: 27 лютого 1943 року - Орденом «Червоної Зірки». 15 квітня 1942 року – медаль «За відвагу». Ручкін І. Закарбовано в долі//Прапор перемоги.-1991.-22 червня. Фото та інформація з сімейного архіву |
Народився в 1913 році. Всі роки війни провів в армії. Кримський, Північно – кавказький, Закавказькі фронти. Служив в 763 легкобомбардувальному авіаполку 5 повітряної армії. Закінчив війну у Прибалтиці. Демобілізувавшись, поїхав у Краснодар, де воював. У 1946 році поселився в Червоноармійську, де працював на комбінаті хлібопродуктів, райсільгосптехніці, в райпобуткомбінаті. Нагороджений: орденом «Вітчизняної війни» ІІ ступеня, медалями: «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу», ювілейними медалями. Івич М. Бойова причетність//Прапор перемоги.- 1989.- 9 травня. |
Народився 7 червня 1918 року в селі Теслугів Радивилівського району Рівненської області. Артилеристом пройшов через сотні визначальних боїв. Брав участь у визволенні Литви, Берліна. По закінченні війни працював на Козинському молокозаводі. Помер 3 березня 2012 року. Похований в селі Клекотів Бродівського району Львівської області. Нагороджений орденами: «За мужність», «Вітчизняної війни» І ступеня, медалями: «За відвагу», «За взяття Берліна». Інформація та фото з газети «Прапор перемоги». Записано з розповіді сина.
|
Народився у грудні 1887 році в Білорусії. Учасник Першої світової війни, Лютневої революції 1917 року. Добровольцем у буремному 1918 році вступив у перший Самбірський полк Червоної Армії. Під час Великої Вітчизняної війни воював на Ленінградському фронті, був тяжко поранений під Нарвою. У Радивилівському районі Олександр Павлович з 1945 року. Спочатку працював завідуючим відділу пропаганди та агітації Червоноармійського райкому партії, а потім директором, технологом маслозаводу. Помер Олександр Павлович у червні 1991 року. Нагороджений: Орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, Трудового Червоного прапора, Жовтневої революції, 8 медалями. Ящук В. Ми – відходимо. Пам’ять – живе…//Сурми Радзівілів.- 2013.- 3 травня. Янчин Н. Громада пам’ятає земляків//Сурми Радзівілів.- 2013.- 17 травня. |
Народився 1916 року на Луганщині. Звідти в 1939-му році призвався на дійсну військову службу. Кадрову службу проходив у Закавказзі у Гірсько – в’ючному артилерійському полку, в якому служив сержант Хіленко до кінця 1941 року. Там його і захопила війна. Був командиром відділення топорозвідки. Воював у 172-й стрілковій дивізії, якою командував генерал Краснов. Брав участь у визволенні Павлограда Дніпропетровської обл. Побував на кількох фронтах, бився з ворогом у Криму і на Дону, на Дніпрі і в Білорусії. У лютому 1944 року дивізія була перекинута в місто Рівне. Брав участь у визволенні міст Рівне, Дубно, Радивилів та операції «Бродівський котел». Воював під Берліном, визволяв Прагу. 172 стрілецька дивізія дістала почесне право повертатися на Батьківщину через ті населені пункти, у визволенні яких брала участь. 6 серпня 1945 року воїни пройшли строєм через Червоноармійськ. Був серед них і Іван Васильович. Помер на 95-му році життя. Хіленко прийнятий в почесні громадяни Радивилова. Нагороджений: Орденом Червоної Зірки. За бої на Сандомирському плацдармі одержав медаль «За відвагу». Ящук В. Зріднився назавжди//Прапор перемоги.-1994.-5 лютого. Фото з музейного архіву |
Михайло Петрович Шелест народився 4 червня 1925 року в селі Балки Радивилівського району Рівненської області. У 1944 році був призваний до лав Радянської Армії. Воював на ІІ Українському фронті. Служив у артилерії, був мед братом. Дійшов до кінця війни. Війну закінчив у м. Дрездені, де потім до 1949 року служив у медсанчасті. Повернувшись на Батьківщину, здобув медичну освіту, працював понад 40 років лікарем. Помер 27 червня 2002 року. Похований у м. Радивилів. Біографію і фото надала донька Людмила. |