Революція гідності. Війна. Рівненщина

Пам'яті загиблих земляків - воїнів АТО



Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту

Пошук

Категорії розділу

Легенди краю [21]
Музейні експозиції [1]
Радивилівщина: час, події, люди [39]
Майстерня слова [20]
Мистецькі грані [15]
Рідне місто моє, тебе я прославляю [13]
Марія Федорович [6]
Герої не вмирають [8]
Вірші Д.Суханова [2]
Наші видання [1]
м.Радивилів [29]
Хотинська сільська рада [7]
Ситенська сільсіка рада [13]
Михайлівська сільська рада [5]
Дружба [36]
Березинівська сільська рада [8]
Боратин [24]
Довгалівка [16]
Башарівська сільська рада [20]
Срібне [10]
Крупець [9]
Бугаївка [4]
Опарипси [3]
Добриводська сільська рада [13]
Теслугів [15]
Пляшівка [11]
Гранівка [7]
Козин [6]
Пустоіванне [15]
Іванівка [17]
Іващуки [5]
Зарічне [3]
Бригадирівка [12]
Немирівська сільська рада [19]
Жовтневе [35]
Підзамче [15]
Копані [6]
Острів [14]
Пляшева [21]
Рідківська сільська рада [17]
Григорій Комар [2]
Сестрятинська сільська рада [10]
Четвер, 23.11.2017, 06:45
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Блог Радивилівської міської бібліотеки
"Краєзнавчий гід"

Каталог статей

Головна » Статті » Легенди краю

„Ромашки на могилі козака"
    Чорним лебедем плив човен з козаками по збурених хвилях річки Пляшівки. А їх тьмою, вихором наздоганяли ляхи з-під Берестечка, переслідували,стрілг річку засівали. І бачать козаки, що не втекти їм від ворожого ока. Вирішили: скарб козацький приховати, аби ворогам у руки не потрапив. Але де? І березовий гай, що стіною на південь простягався, поманив їх. Відірвавшись переслідувачів, непомітно скрадаючись, вони заховалися.
     А от пробратися далі не вдалося. Один із козаків, важко поранений, доплив до берега, вибрався на нього і, стікаючи кров"ю, помер.
     Цим ніжним Божим творінням природи він хотів передати нашим нащадкам те, що не встиг сказати: білі пелюстки ромашки - це березовий гай, а жовті осередки - це скарб козацький серед нього.
     Поховали козака з південної сторони річки Пляшівки, насипали могилу, а зверху поклали біленьку лугову квітку ромашки. З цього часу ці квіти не залишають могилу. Насіваються самі і цвітуть - від снігу до снігу. А шукачі скарбів ще й люблять погадати на пелюстках ромашки, обриваючи їх одна за одною і приказуючи: „Знайдемо козацький скарб - не знайдемо".
     А що? Можливо, і дійсно колись комусь пощастить знайти цей скарб. Хочете спробувати? Тоді шукайте козакову могилу під лісом, напроти теслугівського млина, запитайте у квітів ромашки - і хай вам щастить.
Категорія: Легенди краю | Додав: ya_nazik (18.07.2012)
Переглядів: 256 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: