Каталог статей

Микола Криштоф Радзівіл – засновник і перший власник нашого містечка

                                                 /500 – річчя від дня народження/

       Радзивілли –старовинний литовський рід, був однією з найбільш могутніх магнатських династій Великого князівства Литовського так і Речі Посполитої. Вони будували величезні маєтки, фортеці, мали регулярне військо і користувалися правами удільних князів. Більшість з них були католиками, в середині XVI ст. перейшли в кальвінізм, а потім знову повернулись до католицької церкви.

        Миколай-Кшиштоф Радзивілл Чорний  народився 4 лютого 1515 року в місті Несвіж  в Мінській області Білорусії. Він був  державним, військовим і політичним діячем  Великого князівства Литовського. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. Маршалок, великий канцлер литовський Великого князівства Литовського, віленський воєвода. Навчався в університеті імені Мартіна Лютера у Віттенберґу.

      Деякий час перебував при дворі короля Польщі Сигізмунда І Старого. 1547 року отримав від імператора Священної Римської імперії Карла V Габсбурґа титул князя.

      Володів великими маєтностями (головна резиденція — у Вільнюсі, друга за значенням — у Бересті Литовському, де сприяв реконструкції та перебудові місцевого замку), обіймав впливові посади. Був противником укладення унії між Литвою та Польщею.

      Мав чималі маєтки на території сучасної України: зокрема, був власником нашого міста Радивилів / перша згадка про місто з 1564 року/.

      Микола Радзивілл Чорний був відомим культурно-освітнім і протестантським діячем свого часу, був відомим меценатом літератури і мистецтв. Він заснував чимало шкіл по своїх маєтках, відкрив у Бересті (Бресті-Литовському) друкарню, у якій 1563 року була випущена власним коштом Радивилівська Біблія (польською мовою). Його двір став притулком для багатьох освічених людей.

      А ще він допомагав нужденним.  Вважають, що він заклав в Олиці фонд для забезпечення вбогих сиріт, колегіум.

      Помер Микола Радзівіл 28/29 травня 1565 року у власному маєтку. Перед смертю хворів тривалий час подагрою, від чого лікувався, натираючи тіло ртуттю.

      Його тіло було поховане біля тіла дружини в мавзолеї, раніше збудованому біля кальвінського збору у Вільнюсі в кам'яниці погаштольдівській.

     На початку 1578 р. син Микола «Сирітка» звернувся до Папи Григорія ХІІІ для перепоховання тіл батьків в збудованій для цього католицькій каплиці, але згоди не було. З часом він сприяв встановленню пам’ятної таблиці з епітафією батькам в катедрі святого Станіслава Вільнюса.

     У 1627 р. рештки його та дружини були урочисто перепоховані в кальвінському зборі у Дубинках за сприяння Христофора Радзивілла (внука) — представника біржанської гілки, яка сповідувала кальвінізм.

    В 2004 році,  під час обстеження залишків кальвінського збору в Дубинках були знайдені рештки, які ідентифікували як рештки Миколая Радзивілла «Чорного». Вони були урочисто перепоховані 5 вересня 2009 р.

/інформація подана за матеріалами інтернет- сайтів/