Микола Григорович Гнатюк, народився 3 грудня 1925 року в с. Немирівка Радивилівського району Рівненської області. В 1941 році закінчив семирічну школу в с. Немирівка.

Навесні 4 квітня 1944 року був мобілізуваний в армію. Призвали до Пензи в військову частину 2010 Зенітно – артилерійського полку.

В квітні 1944 року був направлений розвідником на оборону Москви в складі 3 батареї 2010 Зенітно – артилерійського полку.

Липень – вересень 1944 року - розвідник 11 батареї 88 Запасного зенітно – артилерійського полку. З вересня 1944 року по жовтень 1945 року в складі Третього Українського фронту 109 Зенітно-артилерійського полку воював наводчиком 1 батареї у Румунії, був перекинутий до Болгарії, Угорщини, Австрії. Брав участь у боях з німецькими окупантами за Відень, отримав звання молодший сержант. Тут у Відні зустрів Перемогу у Великій Вітчизняній війні.

Після закінчення війни в 1945 – 1946 рік був наводчиком в складі 4 батальйону в/ч 03393. В 1946-1950рр. в/ч.03363 - артилерист протитанкової артилерії, командир зброї 3 батальйону . Після закінчення війни Микола Григорович прослужив ще шість з половиною років в армії. В березні 1950 року був звільнений в запас.

В 1950 році, в зв’язку з високими заслугами у війні, Миколу Григоровича направили на роботу в міліцію. З 7 квітня 1950 року по 11 вересня 1959 року працював в органах МВС України, Закінчив Чернівецьку школу міліції, отримав звання лейтенант, працював дільничним в Радивилівському районі.

Після служби в міліції з 1960 року працював експедитором у Радивилівській райспоживспілці аж до самої пенсії.

Помер Микола Григорович 13 травня 2008 року.

Бойові й трудові відзнаки: ордени: «За мужність», «Вітчизняної війни ІІ ступеня», медалі: «За взяття Вєни», «За Відвагу», «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні», медалі: «За бойові заслуги», «За доблесть та відвагу у Великій Вітчизняній війні», медаллю Жукова, «За доблесну працю», «Ветеран праці», ювілейні нагороди.